Гайворонська Ірина

Зош№22 м. Краматорська

 

ЗБІРКА ВІРШІВ „Журавлина земля”

 

Де шумлять степи ковилеві,

Де чорніє родюча рілля,

Де заводи гудуть сталеві-

Край донецький,земле моя.

 

Журавлина моя сторона,

Придонецьких озер блакить,

І уявити не хочу я,

Що залишу тебе хоч на мить.

 

Може,й кращі десь є світи,

Де троянди цвітуть цілий рік,

Та для мене – єдиний ти,

Мій Донбасе,у серці навік!

2002 р.

 

 

ЯКИХ ТІЛЬКИ НАЗВ ТИ НЕ МАЛА…

 

Яких тільки назв ти не мала:

Кіммерія,Сколотія,Київська Русь…

Під п’ятою у турок стогнала,

Звали словом принизливим-“Малая Русь”.

 

Тут блукав на засланні Овідій,

Споминаючи берег Еллади,

Не подобались йому краєвиди,

Напівдикі скіфи й сармати.

 

А в далекім південнім краю

Роксолана,зронивши сльозу,

Батьківщину далеку свою

Бачить в спогадах і наяву.

 

Тут на берег високий Дніпра

Підіймався з дружиною Кий,

Ігор раті безсмертні свої

В половецькі степи вів на бій…

 

Україна вже вільною стала,

Як птахи пролетіли віки,

Гідну назву держава обрала,

У майбутнє її шляхи!

2002 р.   

                                  

 

 У давній слов’янській міфології

всім джерелам приписувалася

надприродна “жива”сила.Богиню

води слов’яни називали Даною.

                     ( С.Плачинда.Київські фрески.)

                       

 

ДАНА-ВОДА

 

Нам залишила Дана-вода

Своє ім’я у назвах річок:

Над Дунаєм співає вона

У мільйонах блискучих бризок.

 

В плавнях Дону блукає вона,

І вночі їй співа соловей.

Вічно юна Дана-вода

Ніжно пестить гриви коней.

 

Над Дінцем крейдяні шатри

Підмивають хвилі ріки,

Святогірську воду завжди

Цінували мандрівники.

 

Їй коштовності кидали в води річок,

Віддавали данину Дані-воді,

Умивали щоранку росою дочок

У прадавні часи молоді матері.

 

І у хвилях Дніпрових гуляє вона,

Стародавня богиня,Дана-Зоря.

Все минає,лише вічна вода

У джерелах,криницях,річках,морях.

 

                                                    2002 р .

 

 

ЧОМУСЬ ТАК ХОЛОДНО МЕНІ…

 

Чомусь так холодно мені,

І голодно,і страшно…

В моїй родині семеро дітей,

А я – найстарший.

 

У нас єдиний батько був,

А матері не мали.

На шахті татко працював,

По хаті ми допомагали.

 

…Одного разу був завал,

І татко наш не повернувся.

І кожну ніч тепер я сам

Христові-богові молюся.

 

Я прошу Бога,щоб зберіг

Дітей шахтарських він від лиха,

Бо без неньки і батечка

Немає утіхи…

                                      1999 р.