Явірю
Немає у свiтi, хоч де не шукай
Другого мiстечка, що схоже на рай.
Де змалку ти бiгав i рано вставав,
Де мови навчався,з друзями гуляв.
Ти вiрив вдитинствi,
Що любиш країну,
Що можеш стояти, як клен, до затину,
Що можеш спiвати про неї пiснi

    Сонце.

Крізь мури століть
У багряних наметах
Сховалося сонце й не хоче світить.
Залишене кимось у сірих портретах
Блідне, тьмяніє, неначе тремтить,
І зовсім зникає...

Чи з.явиться в людства
Вогонь Прометея?
Що зиоже нам сонце в душі засвітить,
Чи зможем здолати ми темінь?
За те я
І буду щоночі просить.

Зберемося ж разом малі і дорослі
І встанем один за одним.
Очистимо душі від скверни і злості,
І будемо вголос кричати:. Україно, живи..

**************************
Чому ти знов мовчиш?
Коли тебе я зустрічаю?
Чому нічого не кричиш?
Ти знаеш, я на це чекаю.

Я бачу, марні сподівання.
Сварки, скандали і страждання,
Я певна, що прийде той час,
Який таки розведе нас.

І зроблені уже всі ставки,
Не варт щодня чекати сварки.
Ми краще так розбіжимось,
Своїм помилкам повчимось.

І, може, десь в чужому кра╖
Зустрінемось, неначе в раі,
Усунувши всі перешкоди,
Не нанесем собі ми шкоди.       
             І знову будем разом ми!
 Я хочу!.
Я хочу зими
Із заметами снігу,
З прозорими малюнками на вікнах.
Я хочу весни
Із пробудженням лісу
Що струмує погляд на вікнах.

І осені хочу,
Чужої рудої
І ніби німої, такої,
Шепче і з нами
Дощами, словами
А часом і громом грохоче.

А ще хочу літа
Зеленого жита,
Що в нащій дущі розквіта.
З вірної любовї
Приємного болю
Собі залишить

**********

У темнiй кiмнатi
Лиш свiтло лампади
Освiтить його сiрi очi.
Порванi книжки й побитi шухляди
Ховаються в темрявi ночi.

Вiн добрий у серцi i теплий душею,
Приречиний бути забутим.
Вiд часу до часу слiдкує за нею,
Щоб свiтлом не бути прикутим.

Вiн добрий у серцi i чистий душею,
Бездоннi його карi очi.
Вiн вирiс у пеклi i бачився з нею,
Зi смертю своєю щоночi.